Zechariah 8

А ти через Бога свого наве́рнешся, стережи милість та суд, і за́вжди надійся на Бога свого́! 1Немов Ханаа́н, — у нього в руці неправдива вага́, любить він кривду чинити. 2І каже Єфрем: Справді я збагати́вся, знайшов я маєток собі! У всіх моїх чи́нах не зна́йдуть провини мені, що гріхом би була́. 3А Я — Госпо́дь, Бог твій від кра́ю єгипетського, — ще в наме́тах тебе посаджу́, немов за днів свята. 4І Я говорив до пророків, і виді́ння розмно́жив, і через пророків Я при́тчі казав. 5Хіба беззако́ння лиши́в Ґілеа́д, і марно́тою стались лиш там? У Ґілґа́лі прино́сили в жертву волів, а їхні же́ртівники — мов ті купи каміння на бо́рознах пі́льних. 6І втік Яків на поле Ара́ма, а Ізра́їль за жінку робив, і за жінку отару стері́г. 7І через пророка Госпо́дь із Єгипту Ізраїля ви́вів, і пророком стере́жений був він. 8Єфре́м Господа гірко розгні́вав, і тому́ його вчинки криваві Він ли́шить на ньому, і пове́рне йому його сором. 9

Погубив ти себе, о Ізраїлю!

10Як Єфрем говорив, то тремтіли, — він підне́сений був ув Ізраїлі, та через Ваа́ла згрішив і помер. 11А тепер іще більше гріша́ть, бо зробили собі вони ві́длива з срі́бла свого́, божкі́в за своєю подо́бою; робота майстрі́в усе те, розмовляють із ними вони; ті люди, що жертву прино́сять, цілують телят. 12Тому́ вони стануть, як хмара пора́нку, і мов та роса, що зникає вранці, немов та поло́ва, що з то́ку вино́ситься бурею, і наче із ко́мина дим. 13А Я — Господь, Бог твій від кра́ю єгипетського, і Бога, крім Мене, не бу́деш ти знати, і крім Мене немає Спасителя. 14Я тебе на пустині пізнав, у пересо́хлому кра́ї. 15Мали добрі пасо́виська й ситі були, наси́тилися — і загорди́лось їхнє серце, тому́ то забули про Мене вони! 16І став Я для них, немов лев, на дорозі чига́ю, немов та панте́ра. 17Нападу́ Я на них, немов та ведмеди́ця, що дітей загубила, і те розірву́, у що серце їхнє за́мкнене, і їх, як левчу́к, пожеру́ там, шматуватиме їх польова́ звірина́. 18Погубив ти себе, о Ізраїлю, бо ти був проти Мене, спасі́ння свого́. 19Де цар твій тоді? Нехай він поможе тобі по міста́х твоїх усіх! А де су́дді твої, що про них ти сказав: Дай нам царя та князі́в? 20Я тобі дав царя в Своїм гніві, і забрав у Своїй ре́вності. 21Провина Єфремова зв'я́зана, схо́ваний прогріх його. 22Болі, немов породі́ллі, наді́йдуть на нього. Не мудрий він син, бо інакше не був би так довго у ма́тернім ну́трі. 23З рук шеолу ▼

▼Шеол — ад, той світ, загробовий світ.

Я ви́куплю їх, від смерти їх ви́бавлю. Де, смерте, жа́ло твоє? Де, шео́ле, твоя перемо́га? Жаль схова́ється перед очима Моїми!